На високу гірку у Ботанічному Саду піднімався багато разів так завжди вона і значилась у свідомості, як гірка чи пагорб із чарівним краєвидом Києва.
А от цими вихідними під час підйому на неї піймав себе на думці, що називаю її Висота.
Вперше за все життя я подумав про неї, як про дуже важливу висоту для оборони Києва.
Все ж таки зміни свідомості сталися і вони дуже суттєві, їх вже не можна буде ігнорувати ні в собі, а ні в суспільстві.
вівторок, 20 травня 2014 р.
вівторок, 13 травня 2014 р.
За чим плаче Природа, може за людською втраченою душею, чи за делекою красою, що не бачать люди...
За чим плаче Природа...
може за людською втраченою душею,
Підписатися на:
Дописи (Atom)