Але цього не трапляється!
І не так вже й просто збагнути чому. Ця неспроможність обирати краще майбутнє для себе, як виявилось, притаманна усім суспільствам на планеті: від третього світу до розвинутих демократій. За останні роки, і США і Британія і багато країн ЄС продемонстрували, що: розвинуте суспільство, вільний доступ до інформації, соціально-економічний рівень, рівень освіти, доступ до прав та свобод - ніяк не вберігають людей від того вибору, що призведе їх та всю їх країну до гіршого майбутнього.
То що це тоді? Можливо маніпуляції? А можливо це просто лінощі людей, що не хочуть подумати про наслідки того чи іншого вибору для себе? Чи може інформаційне поле досягло такого рівня складності, що середня людина неспроможна розібратись, проаналізувати та зробити висновки, що дає той чи інший вибір у перспективі?
Складність інформації та її аналізу мала б компенсуватись доступом до освіти, до навичок критичного мислення, вільним доступом до інформації... тож навряд чи це причина, хіба дійсно людські лінощі? Але ж хіба людина не концентрує зусилля у той момент, коли йдеться про її майбутнє?
Тож залишається маніпуляція? Дійсно, сьогодні людей просто таки бомбардують інформаційними торпедами з усіх боків, особливо тоді, коли йдеться про якесь важливе питання, що виноситься на голосування. І ці інформаційні торпеди розробляють дуже професійні маніпулятори, значно краще підготовлені аніж середній виборець.
Але захистом від таких маніпуляцій мали б спрацьовувати "запобіжники кривди" - моральні авторитете, що не менш підготовлені за маніпуляторів. Викриваючи таку кривду, вони стають маяками для інших виборців. То що їх немає, чи вони не працюють, чи їм більше не вірять?
А можливо просто зростає невизначеність і люди починають переорієнтовуватись на короткострокові популістські рішення, не особливо думаючи про наслідки у довгостроковій перспективі?
У бізнесі останні десятиріччя шириться такий феномен, що акціонери вимагають від топ-менеджерів, яких вони обирають керувати компаніями, постійного зростання вартості акцій цієї компанії, а також щоквартального прибутку. Бо саме щоквартально публікується фінансова звітність акціонерних товариств - корпорацій і це впливає на їх ринкову вартість. Така ситуація призвела до появи цілого покоління топів, що орієнтовані цілком на короткотермінові рішення - які чинять гарний вплив на квартальну звітність та прибуток, бо власне за це їм і платять. Однак корпорації, в наслідок такого підходу дедалі сильніше програють у довгостроковій перспективі, бо ніхто не буде робити проекти на десятиліття, коли треба видати результат за квартал.
Можливо швидкі зміни у світі призвели до того, що люди підсвідомо також почали приймати лише короткотермінові рішення, відкидаючи роздуми над далекою перспективою, як такі, що все одно не мають сенсу?
І схоже, що в сумі все це дійсно так і є: з потоком інформації дійсно складно впоратись, моральних маяків - запобіжників кривди немає, або немає довіри до них, а світ дійсно змінюється так швидко, що починаємо все більше дивитися під ноги, аніж вгору на зірки.
Але все ж чи може людина впоратись з усім цим?
Може, але не хоче!?
Чому...?
Це дійсно складне питання, але бачу, що в основі відповіді на нього лежить - культура.
Сучасна світова культура вчить і спрямовує людину точно не на ті цінності, які б допомогли впоратись з такими викликами. Думати на тривалу перспективу це геть не у тренді, навпаки модно щось робити тут і зараз, негайно. До того ж у великих обсягах і більше показово, ніж реально. Все більш важливим стає те, як щось виглядає ніж що воно насправді в є. Від особистості вимагають бути успішним, і успіх вимірюється, як правило, матеріальною стороною - або молодий мільярдер, або лузер.
Культура виростила таке от покоління "квартальної цивілізації"
Отже криза такого підходу неминуча. Ми побачимо передвісників змін на краще тоді, коли побачимо такі зміни у культурі, що знову піднімуть ідеали такої Людини, яка дивиться за обрій і у зорі, а не споживає тут і зараз і побільше.
