Коли шукаєш щастя та любові в інших людях❤️...

 

Коли шукаєш щастя та любові в інших людях❤️...
Йшло нещасне + зустріло нещасне = нещасні обидва😮😮
Йшло нещасне + пощастило зустріти щасливе = 1 щастя /2 людей = 0.5 щастя = напівщасливі обидва🙄🙄
Йшло щасливе + зустріло щасливе = Подвійне щастя😍😍
Спершу РОБИМО ЩАСЛИВИМИ СЕБЕ!, а тоді йдемо до інших людей, по іншому математика щастя не працює💯

Часто виникає таке глобальне питання – ми не розуміємо, що таке здоров’я👀. Якщо подивитись на властивості здоров’я, то ви швидко побачите, що здоров’я = це ресурс (саме тому його може ставати більше і менше….). І цей ресурс нам виділяє наш Істинний Я👼, але не просто так виділяє😇. Усі ресурси виділяються в житті для якоїсь мети (і енергія і здоров’я, і гроші…). І от щоб наш Істинний Я виділяв нам ресурс здоров’я, нам треба мати відповідь на питання «А для чого мені здоров’я?». Звучить питання ніби трохи безглуздо… як навіщо….а-а-а?... А ви спробуйте відповісти і побачите, що не все так просто. Уявіть картину, що ви прийшли до себе «Істинного я» і просите виділити вам здоров’я і вам треба обґрунтувати навіщо воно вам… і побачите який почне розгортатись цікавий діалог:

Я- Привіт Істинний Я, я прийшов за здоров’ям😃

Істинний Я- А з якою метою?🧐

Я- ну, ось для цього, для цього і для цього📖

Істинний Я – А, я тебе для цього на цю планету надсилав, щоб ти ось таку карму сіяв?🤔

Я- ну, не знаю, не впевнений, мабуть не зовсім👀

Істинний Я – От і я не впевнений, що здоров’я тобі потрібно🧐

Я- ой, ну почекай, розумієш я ж вже і так працюю 24/7, мені б ще трошки піднатиснути попрацювати 25/7, вирішити усі питання і тоді, як заживу!!!🤩

Істинний Я – угу, бачу в нас проблемка🧐

Я- Яка?😶‍🌫️

Істинний Я – повертаючись до питання – Я тебе для чого на цю планету надсилав, щоб ти працював 25/7 і відкладав життя на потім?😤

Я- о-О🫣

Істинний я -і от живеш ти так, Шляхом своїм не ходиш…сієш, що попало… я спочатку лагідно попереджав тебе, потім забрав енергію, а ти все не чуєш мене, от і дійшло до того, що почав тобі перекривати здоров’я, щоб ти зупинився подумав…. А хочеш знати, який мій наступний інструмент?🧐

Я-О-О-О-О-О!!!😲

Істинний я – Та ні, це не наші методи…😇 просто вкладу на ліжко по серйозному, щоб полежав подивився в стелю, подумав про життя, що до чого і для чого… ну або можу налякати по серйозному… але не хотілося б…

Я – ой, і мені б не хотілося🥹

Істинний я – отож бо! Тоді повернемось до питання – Так навіщо тобі здоров’я…?🧐❤️

…

 

Сьогодні робив медитацію «Зубна щітка», якраз під час чищення зубів 🪥
І якось віяло від цього всього не інсайтами, а якимось депреснячком ☺️ і тут під звуки сирен повітряної тривоги, десь ППО збили чергову ракету, добряче бабахнуло🔥… і тут мене осінило… 💡 ось же воно – я, як і всі Українці, за останній рік не раз і не два, і навіть не десять думав про те «а що якщо це смерть?»… і не десь там о 6-й вечора, а ось тут і зараз може статися… 😱
І все це вже прожито і передумано і не метафорично, а у реальності і багато разів… – так, вмирати безумовно колись доведеться, і очевидно це буде унікальний день, хоча б тому, що він такий один у житті… і саме так!!! він буде ОДИН, а до цього у більшості людей попереду ще тисячі і тисячі днів…. І ось те, як пройде кожен із цих днів і визначить, що там буде вінцем всього цього шляху…✌️
…а тим часом запікала електрична зубна щітка… Дзинчить – подумав я – жива 😃
Підняв очі і глянув на себе в дзеркалі. - А ти дзижчиш? Твій вогонь горить? Ось воно, що дійсно важливо… Те, що ти сьогодні збираєшся робити - Воно тебе запалює? 😃 Чи стає тепліше в твоєму серці від прийдешнього дня?, Сьогодні і завтра доведеться жити ... і чи будеш ти ЖИТИ?❤️ Всі ці тисячі майбутніх днів чи горітиме твій Вогонь чи він тлітиме або взагалі твоє багаття згасло, а чи горіло воно взагалі коли-небудь по-справжньому ...? 🔥 Адже іскри цього вогню це не метафори – вони освітлюють (або не освітлюють) усі наші дії: Чи горить вогонь, коли ти прокидаєшся вранці, чи є він у рядках твого меседжа до коханої, чи дзюрчить він у струменях води, чи бачиш ти його на дорозі, коли їдеш на роботу , а коли куховариш, а чи є він у подарунках, які ти даруєш, а чи стає людям довкола світліше від твоєї посмішки...?… чи все це вкрите попелом рутини, звички та мантри "треба"…🙉
Від такого урагану думок усередині потеплішало і стало радісніше, подивився на щітку…, як одначе важливо думати про Життя… Чи дзижчить твоя щітка? Чи горить твій вогонь?🔥❤️🔥

Роздуми про війну та мир

Живу у Києві, у висотці – однією стороною вікна виходять у бік проспекту Перемоги та Житомирської траси, іншою до центру Києва. Вдень волонтером розвожу їжу по блокпостах захисників Києва, вночі вдома з Мамою, вона вже не може дійти до бомбосховища, тому так і сидимо в квартирі під час ракетних ударів і бомбардувань. Побачив за ці дні війни дуже багато, і телевежу, що горіла, в одні вікна і палаючий район Чайка (горить і зараз) в інші. А вже по місту, побачив і зовсім кошмарні сцени. Вибухи в нашій квартирі чути майже постійно, з боку Ірпеня та Бучі вони не припиняються – чутно їх і прямо зараз, коли пишу ці рядки.

Але пишу це не для того, щоб ваша уява малювала криваві картини, для цього є достатньо відео у мережі, а з іншої причини - дивлячись з вікон, як руйнується світ навколо - практикую дуже багато, і тихі і динамічні практики і бачу, що не тільки руйнується старий світ, а й народжується новий.

Війну потрібно розглянути у всіх трьох вимірах (матерія/енергія/інформація) і як ми знаємо світ причин – це світ ідей (Інформації). І тут ми запитаємо себе – а й дійсно, які ідеї зіткнулися у цій війні, чому такий масштаб, чому весь світ так підключився, чому такі ставки високі зі стріляниною по атомних реакторах та погрозами ядерною кнопкою… справді апокаліпсис… війна світла та темряви. Ай справді, яка ідея стоїть за кожною зі сторін?

Головна ідея РФ у цій війні – це те, що можна силою примушувати інші народи до чогось, незалежно від того, хочуть вони цього чи ні. І далі аргументи, чому такий примус треба зробити. З українського боку протилежна ідея – свобода і право кожного народу самим вирішувати, що їм робити. І цілий набір дуже простих ідей, що народжуються у полум'ї війни – просто Жити, вибирати вільно, не боятися, допомагати іншим, жертвувати собою заради інших, ставити моральне вище матеріального… А таких чистих ідей, у масштабах цілих країн, уже так давно не було на стягах людей. Саме тому тут увага та енергетика планетарного масштабу. І другий фактор всесвітньої уваги — це, звичайно - епічність масштабу, адже всі бачать у цій війні поєдинок Давида з Голіафом.

Згадайте, що ще 23 лютого весь світ вважав матеріальні блага верховною метою, економічне процвітання головним досягненням країни, успіх теж мірявся «монетою»; і всього за один день - 24 лютого світ на власні очі побачив, що Успіх - це вижити, щастя - дізнатися вранці, що всі твої рідні та близькі живі, що твоє місто вистояло, що ти потрібний, цінний і, що тебе будуть рятувати - просто тому, що ти людина!

І Україна виступила таким маяком цих цінностей, цінностей високого духу, а ідея іншої сторони – насильством змушувати інших, до чогось - дуже заземлена і середньовічна. Тому це зіткнення майбутнього і минулого. І це майбутнє «Боги кують у полум'ї війни».

Такий обсяг страждань випав на долю країни, тому, що (і це знає кожен практикуючий образну  медицину) – чим швидші зміни, тим вони більш болючі. Ми сьогодні проходимо за дні та тижні трансформацію, яку за сторіччя треба було б проходити.

Щодо ідейної частини, то це все, що я зрозумів з отриманих образів і в міру свого розуміння, тому не претендую на істину в останній інстанції.

Але на підтвердження своїх слів наведу приклад, що стався позавчора. Вже була ніч і з боку Окружної йшов сильний бій, у вікно я побачив, як лінія трасуючих куль розрізає пітьму і летить  прямо у моєму напрямку і ось був якийсь момент, коли пробігла думка - Леша, ну а раптом це все? Ти дійсно віриш, що підеш вгору, у кращий світ чи ні… і ось ті миті поки ці питання шукали відповіді десь у глибині тебе – скажу вам чесно, що за ці пару секунд я пройшов більше духовного розвитку, ніж за 16 років практики Цигун. Десь всередині, щось похололо (померло), а потім щось потеплішало (переродилося).

Упевнений, що цей процес зараз відбувається і з Україною, і зі світом, але в іншому масштабі.

А відбувається він через трансформацію кожного з нас, усередині нас і ось ця зміна вона і позначиться у зовнішньому світі.

2.За практичним аспектом, що робити і що практикувати?

Роблю щодня ДжунГун із головним питанням – що робити. Майже завжди все зводиться до того, що стовпи світла опускаєш з неба на землю, іноді вони немовби розтікаються по землі, а іноді в землю, як палі, вставляються.

Тому думаю, що мантри Мін та головна Мантра школи – те, що потрібно.
У медитаціях є образ, що обіймаєш місто, країну, Землю та говориш
Я люблю тебе!
Я вдячний тобі!
Я благословляю тебе!
І уявляти, як уздоровляєш рани на образі міста, країни, Землі.
Записав навіть одну таку медитацію.

Зараз дуже важливо практикувати саме у великих містах України, хоч би як там було складно це робити. Адже згадайте історію, як Лот біг за ангелом смерті, який уже прямував до міста, щоб зруйнувати його, і благав його зупинитися, а творець відповів йому: «Якщо хоч одного праведника знайду в місті, залишу його». Тому така важлива чистота серця і практика кожного з нас.

За країну свою стоїмо, армію підтримуємо, робимо, що можемо – але в серці потрібне Світло та Любов!

3. Також цікавий нюанс прийшов, що ми весь час робимо практики для Миру. Але миру вже немає, вже триває війна. І Світ, і війна – це стани, ми перейшли від стану миру до стану війни, і тепер знову хочемо перейти від війни до миру – це перехід (зміна стану). Стан це іньский аспект, а перехід - янський. І тому нам зараз важливо не так на мир (стан) робити практики, як на цей перехід – а перехід – це Перемога Світла та Розуму над пітьмою та невіглаством. Тому варто присвячувати практики Перемозі Світла та Розуму, а не лише світові.

Дякую всім!
Усім світла, любові, мудрості та якнайшвидшої перемоги світла!

Перша відкртиа медитація - "Очищення світлом"

Друзі, 16 років практикую медитацію і 1,5 роки проводжу її, для невеликої групи людей. Прийшов час поділитись напрацьованими знаннями зі світом.🤗
Запрошую прекрасну половину людства до знайомства із моєю першою відкритою медитацією: "Очищення світлом", для жінок.⁕

 https://youtu.be/PP_Tp1G1FXg

Рецепт старого Мольфара :)

Вода плавним струменем лилась з крану...

Бульбашки мильної піни вигравали веселковим блиском на руках, мило було на диво ароматне, немов якісь трави на галявині карпатського лісу, а виглядало як шматок кори зі смереки, з білими прожилками.
- Таки дійсно натуральне – подумав він – може навіть ручної роботи…
Він перевернув картонну коробочку з якої дістав мило, вона була просякнута тим самим ароматом полонини, з неминучим відтінком целюлози… з боку йшов гуцульський орнамент і в тому ж стилі напис «Рецепт старого мольфара».

В уяві розгорнулась картина: Як в хатині десь на Чорногорському схилі, старий мольфар варить мило… і ось тягуча ароматна суміш полилась у форму і порівнялась по краю… він полишає те дійство і виходить на подвір’я.. тут зовсім не так спекотно, як у «миловарній хатині» і він накидує кептар та шукає у кишені люльку…. Вона вже набита якимись травами за рецептом, що був в цих краях ще задовго до появи тут тютюну. Він клацає пальцями і ватра пірнає у люльку і починає диміти… Мольфар піднімає голову і дивиться в небо, велика хмара зачепилась за верхівку гори і вітер шукає шлях, як провести її довкола… - Щось давно не було сонця, багато дощить – думає Мольфар над тим чи варто йому просити Природу про зміну погоди…
А десь неподалік грайливо сюрчить струмочок

- Файне мило подумав він, закриваючи кран – без Мольфарових чар тут точно не обійшлося 😁😁😁

Майбутнє

Майбутнє – добре до нас! Все те, чого ми так чекаємо, що так шукаємо – воно є, воно існує. Все те Добро, те Світло, та Любов, що так прагнемо – це є у Майбутньому, воно любить нас, чекає нас, прагне нас і відрите до нас – Бо це ми самі з Майбутнього дивимось на самих себе з сьогодні і Любимо нас! Це шляхи на яких ще немає наших слідів, але саме туди і варто йти!

Це Майбутнє чекає на нас і воно Прекрасне!

Руки

Чи думали ви коли-небудь про те, що майже уся ніжність у цьому світі проявлена через жіночі руки: це вони горнуть маля, це вони гладять зажурені голови, вони обнімають ніжністю, вони створюють затишок, вони дбають і піклуються, вони люблять

А між тим, як і сила чоловіча також проявлена через руки: ними тиснуть на курки, ними тримають ручки, що підписують угоди, ними тягнуть важелі та тримають канати, ними тиснуть на клавіші клавіатури народжуючи код, що потім оживе у роботах, ба навіть ними ми вказуємо

Через руки проявляється/реалізується думка та слово. Усю історію людства було саме так, зараз ми наближаємось до того порогу, коли можливо ця ситуація зміниться і вперше думка/слово почнуть реалізовуватись через якийсь екстратілесний механізм = команди голосом або й напряму думками, а виконуватимуть машини. Схоже це дійсно ознака того, що людство підійшло до моменту зміни парадигми свого існування.

Людство, що заблукало... Де вихід?

Сьогоднішній світ став дуже комерціалзованим, бо сама людина стала Людиною споживаючою, життя, розвиток та прогрес за останні сто років стали асоціюватися у такому форматі, коли гарне життя це гарне задоволення матеріальних та емоційних потреб, а покращення життя це збільшення кількості та якості цього споживання.
І сьогодні виявилось, що насправді це хибний шлях розвитку людства. Люди вже вийшли на протести у Франції, бо існуюча модель життя їх не задовольняє. І це питання постало у всіх кінцях світу. Немає ніякої великої відповіді на питання - для чого ми існуємо? Невже наша мета це поїсти побільше, поспати на м'якішому ліжку і відпочити в тепліших краях, а далі ще й передати цей тренд дітям... Це не так, людина хоче чогось вищого і іншого. І сьогодні наша цивілізація запропонувати цього не може. А найпередовіші уми кажуть - давайте ще й розповсюдимо сучасну модель на інші планети та світи.
Однак стає зрозумілим, що цю систему люди не хочуть вже й в себе вдома, на Землі і до того ж навіть у найрозвинутіших Європейських суспільствах, де існує можливо найкращий баланс між капіталістичною та соціальною складовими.

Постали питання: "Що далі?" та "Хочемо змін!" яких змін, поки не знаємо, але вже навіть відчуваємо, що вони потрібні.
Раніше такі кризи соціумів вирішувались за допомогою воєн, дві останніх світові війни саме і ввели людство в існуючу сьогодні модель. Але зараз і війна не вирішить питання, бо навіщо воювати за ресурс чи ідеологію, якщо ти не знаєш навіщо тобі ці інструменти, в тебе немає мети заради якої треба здійснювати ці великі завоювання.


Технологічний розвиток та нові кроки у Космосі, насправді не знімають питання і схоже навіть не відтерміновують, бо вони просто винесуть проблему на космічний рівень. Ми не можемо дати відповідь собі на Землі, то не дамо її собі і в Космосі. Ми просто змультиплікуємо існуючу модель і її хибність на більший масштаб.

Криза лежить у самій людині, її питання "Для чого я щось роблю?". Людина хоче щось робити знаючи для чого вона це робить і щоб це "для чого" було метою вищою і благороднішою ніж просто існування та споживання.
А як це зробити?
Скидається на те, що рішення для людства лежить в царині духовній, подальший матеріальний розвиток не дає відповіді на це велике питання.
Треба, щонайменше відкрити цю можливість - духовно розвиватись. Сьогоднішня людина існує в моделі, коли щось робити її найбільше спонукає страх втратити можливість існувати та споживати, а також острах осуду оточуючими. Сьогоднішня здорова людина не може прожити все життя нічого не роблячи навіть у найсоціалізованіших суспільствах. Треба виконувати вимоги сучасної моделі: навчання, робота, норми поведінки.
Зміна цієї моделі є ключем до початку перетворень. Це ще не є суттю змін, але точно є необхідним для того, щоб з'явилась можливість цих змін, щоб людина змогла жити по іншому.
Щоб прибрати страх за виживання та закриття потреб, а також за осуд оточення, маємо закривати базові потреби кожного, не залежно від того, що він робить або не робить. Але тільки базові: матеріальні, культурні, духовні.
А далі.
Знаючи, через комуністичні надексперименти двадцятого століття, що відокремлення винагороди людини від результатів її праці (коли діє принцип - як би добре ти не працював (або погано) винагорода усім все одно однакова) призводить то того, що ініціатива та мотивація зникають і це обертається крахом, розуміємо, що потрібно зберегти підхід, коли за краще створення благ для суспільства та краще служіння йому сам також отримуєш кращу винагороду.
Отже ми отримуємо модель, коли кожна людина отримує доступ до задоволення своїх базових потреб у всіх сферах, а докладаючи зусиль і починаючи створювати блага для соціуму вона отримує доступ до більших благ, а головне до спільних ресурсів соціуму аби втілювати свої ідеї та реалізовувати свої прагнення.
Картинка красива, але чи витримає економічна і ресурсна складова такий підхід?
Все залежить від балансу - якщо людей створюючих блага (і їх продуктивності) буде більше ніж частина, що лише споживає, тоді це реалістично на певному етапі технологічного розвитку (можливо ми навіть його вже досягли), а от якщо тих людей, що лише споживають буде більше ніж створюючих, то неминуче отримуємо занепад цивілізації.
То що буде мотивувати людину "йти далі, вище, швидше, сильніше" чи хоча б взагалі йти?
Точно не матеріальні блага самі по собі і навіть не слава.
Людина має вірити в такий образ, що гарна людина і взагалі "Людина" це саме Людина створююча, така, що росте і розвивається, стає кращою і служить іншим, а не лише собі. Виходить, що можливість змін дає розвиток технології, а рушієм цих змін є культура, саме вона формує масову свідомість того, що є вірним, а що ні. Вона може піднести образ Людини створюючої над людиною споживаючою! І безумовно, зразки, приклади таких особистостей.
Але це буде простим програмуванням людства на новий підхід, але не суттю ідеї заради якої і варто так жити. А що буде суттю, навіщо ця нова модель у що вірити самій людині, яку мету все це несе, для людського Я, аби так проживати життя?
А можливо питання і відповідь лежать у самій людині...Можливо просто треба подумати, а куди людина хоче прийти - ким вона хоче стати, якою бути?
Тоді шляк до такої Нової Людини і стає самою надметою - Привести людство і себе, як частину людства, на цей новий рівень.
А щоб працювало це для всіх людей, треба знайти і вкласти в цю Нову Людину спільні блага, що є однаковими для усіх на планеті.
Тоді отримуємо вже зрозумілу ціль:
Ось такою ми хочемо аби була ця Людина створююча:
Якою вона має бути фізично (здоров'я, форма, краса...) отже отримуємо цілий комплекс задач-інструментів, як цього досягти
А якою вона має бути інтелектуально та емоційно (знання, підходи, культура) = цілий комплекс задач - інструментів
А якою має бути духовно (у що вірити, які ідеали мати, що для неї є добро...) = цілий комплекс, як цього досягати
Де має жити (від питання її дому і взаємодії з природою, до більшого виклику Де жити - на Землі, у Космосі, інших Зоряних світах) = мега комплекс задач...
Технологізація та штучний інтелект, віртуалізація існування (наші стосунки зі штучними формами життя, що розів'ються напевне) = шалений виклик
Врешті решт, Мета = щоб людина була більш щасливою!

А дійсно схоже, що це може бути суттю Нового.

Неможливо комерціалізувати мрію, а бажання можна,
Неможливо комерціалізувати віру, а релігію можна,
Неможливо комерціалізувати любов, а пристрасть можна,
Тож = Мріяти, Вірити, Любити!

Цивілізація та Демократія... що далі?

Події останніх кількох років у світі яскраво показали, що люди, маючи всезагальне виборче право, насправді не обирають краще майбутнє для себе. Звучить немов дивовижна маячня, бо вся система з правом голосу базується на тому принципі, що кожен краще знає, що потрібно саме йому і буде за це голосувати.
Але цього не трапляється!
І не так вже й просто збагнути чому. Ця неспроможність обирати краще майбутнє для себе, як виявилось, притаманна усім суспільствам на планеті: від третього світу до розвинутих демократій. За останні роки, і США і Британія і багато країн ЄС продемонстрували, що: розвинуте суспільство, вільний доступ до інформації, соціально-економічний рівень, рівень освіти, доступ до прав та свобод - ніяк не вберігають людей від того вибору, що призведе їх та всю їх країну до гіршого майбутнього.
То що це тоді? Можливо маніпуляції? А можливо це просто лінощі людей, що не хочуть подумати про наслідки того чи іншого вибору для себе? Чи може інформаційне поле досягло такого рівня складності, що середня людина неспроможна розібратись, проаналізувати та зробити висновки, що дає той чи інший вибір у перспективі?
Складність інформації та її аналізу мала б компенсуватись доступом до освіти, до навичок критичного мислення, вільним доступом до інформації... тож навряд чи це причина, хіба дійсно людські лінощі? Але ж хіба людина не концентрує зусилля у той момент, коли йдеться про її майбутнє?
Тож залишається маніпуляція? Дійсно, сьогодні людей просто таки бомбардують інформаційними торпедами з усіх боків, особливо тоді, коли йдеться про якесь важливе питання, що виноситься на голосування. І ці інформаційні торпеди розробляють дуже професійні маніпулятори, значно краще підготовлені аніж середній виборець.
Але захистом від таких маніпуляцій мали б спрацьовувати "запобіжники кривди" - моральні авторитете, що не менш підготовлені за маніпуляторів. Викриваючи таку кривду, вони стають маяками для інших виборців. То що їх немає, чи вони не працюють, чи їм більше не вірять?
А можливо просто зростає невизначеність і люди починають переорієнтовуватись на короткострокові популістські рішення, не особливо думаючи про наслідки у довгостроковій перспективі?
У бізнесі останні десятиріччя шириться такий феномен, що акціонери вимагають від топ-менеджерів, яких вони обирають керувати компаніями, постійного зростання вартості акцій цієї компанії, а також щоквартального прибутку. Бо саме щоквартально публікується фінансова звітність акціонерних товариств - корпорацій і це впливає на їх ринкову вартість. Така ситуація призвела до появи цілого покоління топів, що орієнтовані цілком на короткотермінові рішення - які чинять гарний вплив на квартальну звітність та прибуток, бо власне за це їм і платять. Однак корпорації, в наслідок такого підходу дедалі сильніше програють у довгостроковій перспективі, бо ніхто не буде робити проекти на десятиліття, коли треба видати результат за квартал.
Можливо швидкі зміни у світі призвели до того, що люди підсвідомо також почали приймати лише короткотермінові рішення, відкидаючи роздуми над далекою перспективою, як такі, що все одно не мають сенсу?
І схоже, що в сумі все це дійсно так і є: з потоком інформації дійсно складно впоратись, моральних маяків - запобіжників кривди немає, або немає довіри до них, а світ дійсно змінюється так швидко, що починаємо все більше дивитися під ноги, аніж вгору на зірки.
Але все ж чи може людина впоратись з усім цим?

Може, але не хоче!?

Чому...?
Це дійсно складне питання, але бачу, що в основі відповіді на нього лежить - культура.
Сучасна світова культура вчить і спрямовує людину точно не на ті цінності, які б допомогли впоратись з такими викликами. Думати на тривалу перспективу це геть не у тренді, навпаки модно щось робити тут і зараз, негайно. До того ж у великих обсягах і більше показово, ніж реально. Все більш важливим стає те, як щось виглядає ніж що воно насправді в є. Від особистості вимагають бути успішним, і успіх вимірюється, як правило, матеріальною стороною - або молодий мільярдер, або лузер.
Культура виростила таке от покоління "квартальної цивілізації"
Отже криза такого підходу неминуча. Ми побачимо передвісників змін на краще тоді, коли побачимо такі зміни у культурі, що знову піднімуть ідеали такої Людини, яка дивиться за обрій і у зорі, а не споживає тут і зараз і побільше.