Сьогоднішній світ став дуже комерціалзованим, бо сама людина стала Людиною споживаючою, життя, розвиток та прогрес за останні сто років стали асоціюватися у такому форматі, коли гарне життя це гарне задоволення матеріальних та емоційних потреб, а покращення життя це збільшення кількості та якості цього споживання.
І сьогодні виявилось, що насправді це хибний шлях розвитку людства. Люди вже вийшли на протести у Франції, бо існуюча модель життя їх не задовольняє. І це питання постало у всіх кінцях світу. Немає ніякої великої відповіді на питання - для чого ми існуємо? Невже наша мета це поїсти побільше, поспати на м'якішому ліжку і відпочити в тепліших краях, а далі ще й передати цей тренд дітям... Це не так, людина хоче чогось вищого і іншого. І сьогодні наша цивілізація запропонувати цього не може. А найпередовіші уми кажуть - давайте ще й розповсюдимо сучасну модель на інші планети та світи.
Однак стає зрозумілим, що цю систему люди не хочуть вже й в себе вдома, на Землі і до того ж навіть у найрозвинутіших Європейських суспільствах, де існує можливо найкращий баланс між капіталістичною та соціальною складовими.
Постали питання: "Що далі?" та "Хочемо змін!" яких змін, поки не знаємо, але вже навіть відчуваємо, що вони потрібні.
Раніше такі кризи соціумів вирішувались за допомогою воєн, дві останніх світові війни саме і ввели людство в існуючу сьогодні модель. Але зараз і війна не вирішить питання, бо навіщо воювати за ресурс чи ідеологію, якщо ти не знаєш навіщо тобі ці інструменти, в тебе немає мети заради якої треба здійснювати ці великі завоювання.
Технологічний розвиток та нові кроки у Космосі, насправді не знімають питання і схоже навіть не відтерміновують, бо вони просто винесуть проблему на космічний рівень. Ми не можемо дати відповідь собі на Землі, то не дамо її собі і в Космосі. Ми просто змультиплікуємо існуючу модель і її хибність на більший масштаб.
Криза лежить у самій людині, її питання "Для чого я щось роблю?". Людина хоче щось робити знаючи для чого вона це робить і щоб це "для чого" було метою вищою і благороднішою ніж просто існування та споживання.
А як це зробити?
Скидається на те, що рішення для людства лежить в царині духовній, подальший матеріальний розвиток не дає відповіді на це велике питання.
Треба, щонайменше відкрити цю можливість - духовно розвиватись. Сьогоднішня людина існує в моделі, коли щось робити її найбільше спонукає страх втратити можливість існувати та споживати, а також острах осуду оточуючими. Сьогоднішня здорова людина не може прожити все життя нічого не роблячи навіть у найсоціалізованіших суспільствах. Треба виконувати вимоги сучасної моделі: навчання, робота, норми поведінки.
Зміна цієї моделі є ключем до початку перетворень. Це ще не є суттю змін, але точно є необхідним для того, щоб з'явилась можливість цих змін, щоб людина змогла жити по іншому.
Щоб прибрати страх за виживання та закриття потреб, а також за осуд оточення, маємо закривати базові потреби кожного, не залежно від того, що він робить або не робить. Але тільки базові: матеріальні, культурні, духовні.
А далі.
Знаючи, через комуністичні надексперименти двадцятого століття, що відокремлення винагороди людини від результатів її праці (коли діє принцип - як би добре ти не працював (або погано) винагорода усім все одно однакова) призводить то того, що ініціатива та мотивація зникають і це обертається крахом, розуміємо, що потрібно зберегти підхід, коли за краще створення благ для суспільства та краще служіння йому сам також отримуєш кращу винагороду.
Отже ми отримуємо модель, коли кожна людина отримує доступ до задоволення своїх базових потреб у всіх сферах, а докладаючи зусиль і починаючи створювати блага для соціуму вона отримує доступ до більших благ, а головне до спільних ресурсів соціуму аби втілювати свої ідеї та реалізовувати свої прагнення.
Картинка красива, але чи витримає економічна і ресурсна складова такий підхід?
Все залежить від балансу - якщо людей створюючих блага (і їх продуктивності) буде більше ніж частина, що лише споживає, тоді це реалістично на певному етапі технологічного розвитку (можливо ми навіть його вже досягли), а от якщо тих людей, що лише споживають буде більше ніж створюючих, то неминуче отримуємо занепад цивілізації.
То що буде мотивувати людину "йти далі, вище, швидше, сильніше" чи хоча б взагалі йти?
Точно не матеріальні блага самі по собі і навіть не слава.
Людина має вірити в такий образ, що гарна людина і взагалі "Людина" це саме Людина створююча, така, що росте і розвивається, стає кращою і служить іншим, а не лише собі. Виходить, що можливість змін дає розвиток технології, а рушієм цих змін є культура, саме вона формує масову свідомість того, що є вірним, а що ні. Вона може піднести образ Людини створюючої над людиною споживаючою! І безумовно, зразки, приклади таких особистостей.
Але це буде простим програмуванням людства на новий підхід, але не суттю ідеї заради якої і варто так жити. А що буде суттю, навіщо ця нова модель у що вірити самій людині, яку мету все це несе, для людського Я, аби так проживати життя?
А можливо питання і відповідь лежать у самій людині...Можливо просто треба подумати, а куди людина хоче прийти - ким вона хоче стати, якою бути?
Тоді шляк до такої Нової Людини і стає самою надметою - Привести людство і себе, як частину людства, на цей новий рівень.
А щоб працювало це для всіх людей, треба знайти і вкласти в цю Нову Людину спільні блага, що є однаковими для усіх на планеті.
Тоді отримуємо вже зрозумілу ціль:
Ось такою ми хочемо аби була ця Людина створююча:
Якою вона має бути фізично (здоров'я, форма, краса...) отже отримуємо цілий комплекс задач-інструментів, як цього досягти
А якою вона має бути інтелектуально та емоційно (знання, підходи, культура) = цілий комплекс задач - інструментів
А якою має бути духовно (у що вірити, які ідеали мати, що для неї є добро...) = цілий комплекс, як цього досягати
Де має жити (від питання її дому і взаємодії з природою, до більшого виклику Де жити - на Землі, у Космосі, інших Зоряних світах) = мега комплекс задач...
Технологізація та штучний інтелект, віртуалізація існування (наші стосунки зі штучними формами життя, що розів'ються напевне) = шалений виклик
Врешті решт, Мета = щоб людина була більш щасливою!
А дійсно схоже, що це може бути суттю Нового.
Неможливо комерціалізувати мрію, а бажання можна,
Неможливо комерціалізувати віру, а релігію можна,
Неможливо комерціалізувати любов, а пристрасть можна,
Тож = Мріяти, Вірити, Любити!
середа, 9 січня 2019 р.
середа, 26 грудня 2018 р.
Цивілізація та Демократія... що далі?
Події останніх кількох років у світі яскраво показали, що люди, маючи всезагальне виборче право, насправді не обирають краще майбутнє для себе. Звучить немов дивовижна маячня, бо вся система з правом голосу базується на тому принципі, що кожен краще знає, що потрібно саме йому і буде за це голосувати.
Але цього не трапляється!
І не так вже й просто збагнути чому. Ця неспроможність обирати краще майбутнє для себе, як виявилось, притаманна усім суспільствам на планеті: від третього світу до розвинутих демократій. За останні роки, і США і Британія і багато країн ЄС продемонстрували, що: розвинуте суспільство, вільний доступ до інформації, соціально-економічний рівень, рівень освіти, доступ до прав та свобод - ніяк не вберігають людей від того вибору, що призведе їх та всю їх країну до гіршого майбутнього.
То що це тоді? Можливо маніпуляції? А можливо це просто лінощі людей, що не хочуть подумати про наслідки того чи іншого вибору для себе? Чи може інформаційне поле досягло такого рівня складності, що середня людина неспроможна розібратись, проаналізувати та зробити висновки, що дає той чи інший вибір у перспективі?
Складність інформації та її аналізу мала б компенсуватись доступом до освіти, до навичок критичного мислення, вільним доступом до інформації... тож навряд чи це причина, хіба дійсно людські лінощі? Але ж хіба людина не концентрує зусилля у той момент, коли йдеться про її майбутнє?
Тож залишається маніпуляція? Дійсно, сьогодні людей просто таки бомбардують інформаційними торпедами з усіх боків, особливо тоді, коли йдеться про якесь важливе питання, що виноситься на голосування. І ці інформаційні торпеди розробляють дуже професійні маніпулятори, значно краще підготовлені аніж середній виборець.
Але захистом від таких маніпуляцій мали б спрацьовувати "запобіжники кривди" - моральні авторитете, що не менш підготовлені за маніпуляторів. Викриваючи таку кривду, вони стають маяками для інших виборців. То що їх немає, чи вони не працюють, чи їм більше не вірять?
А можливо просто зростає невизначеність і люди починають переорієнтовуватись на короткострокові популістські рішення, не особливо думаючи про наслідки у довгостроковій перспективі?
У бізнесі останні десятиріччя шириться такий феномен, що акціонери вимагають від топ-менеджерів, яких вони обирають керувати компаніями, постійного зростання вартості акцій цієї компанії, а також щоквартального прибутку. Бо саме щоквартально публікується фінансова звітність акціонерних товариств - корпорацій і це впливає на їх ринкову вартість. Така ситуація призвела до появи цілого покоління топів, що орієнтовані цілком на короткотермінові рішення - які чинять гарний вплив на квартальну звітність та прибуток, бо власне за це їм і платять. Однак корпорації, в наслідок такого підходу дедалі сильніше програють у довгостроковій перспективі, бо ніхто не буде робити проекти на десятиліття, коли треба видати результат за квартал.
Можливо швидкі зміни у світі призвели до того, що люди підсвідомо також почали приймати лише короткотермінові рішення, відкидаючи роздуми над далекою перспективою, як такі, що все одно не мають сенсу?
І схоже, що в сумі все це дійсно так і є: з потоком інформації дійсно складно впоратись, моральних маяків - запобіжників кривди немає, або немає довіри до них, а світ дійсно змінюється так швидко, що починаємо все більше дивитися під ноги, аніж вгору на зірки.
Але все ж чи може людина впоратись з усім цим?
Може, але не хоче!?
Чому...?
Це дійсно складне питання, але бачу, що в основі відповіді на нього лежить - культура.
Сучасна світова культура вчить і спрямовує людину точно не на ті цінності, які б допомогли впоратись з такими викликами. Думати на тривалу перспективу це геть не у тренді, навпаки модно щось робити тут і зараз, негайно. До того ж у великих обсягах і більше показово, ніж реально. Все більш важливим стає те, як щось виглядає ніж що воно насправді в є. Від особистості вимагають бути успішним, і успіх вимірюється, як правило, матеріальною стороною - або молодий мільярдер, або лузер.
Культура виростила таке от покоління "квартальної цивілізації"
Отже криза такого підходу неминуча. Ми побачимо передвісників змін на краще тоді, коли побачимо такі зміни у культурі, що знову піднімуть ідеали такої Людини, яка дивиться за обрій і у зорі, а не споживає тут і зараз і побільше.
Але цього не трапляється!
І не так вже й просто збагнути чому. Ця неспроможність обирати краще майбутнє для себе, як виявилось, притаманна усім суспільствам на планеті: від третього світу до розвинутих демократій. За останні роки, і США і Британія і багато країн ЄС продемонстрували, що: розвинуте суспільство, вільний доступ до інформації, соціально-економічний рівень, рівень освіти, доступ до прав та свобод - ніяк не вберігають людей від того вибору, що призведе їх та всю їх країну до гіршого майбутнього.
То що це тоді? Можливо маніпуляції? А можливо це просто лінощі людей, що не хочуть подумати про наслідки того чи іншого вибору для себе? Чи може інформаційне поле досягло такого рівня складності, що середня людина неспроможна розібратись, проаналізувати та зробити висновки, що дає той чи інший вибір у перспективі?
Складність інформації та її аналізу мала б компенсуватись доступом до освіти, до навичок критичного мислення, вільним доступом до інформації... тож навряд чи це причина, хіба дійсно людські лінощі? Але ж хіба людина не концентрує зусилля у той момент, коли йдеться про її майбутнє?
Тож залишається маніпуляція? Дійсно, сьогодні людей просто таки бомбардують інформаційними торпедами з усіх боків, особливо тоді, коли йдеться про якесь важливе питання, що виноситься на голосування. І ці інформаційні торпеди розробляють дуже професійні маніпулятори, значно краще підготовлені аніж середній виборець.
Але захистом від таких маніпуляцій мали б спрацьовувати "запобіжники кривди" - моральні авторитете, що не менш підготовлені за маніпуляторів. Викриваючи таку кривду, вони стають маяками для інших виборців. То що їх немає, чи вони не працюють, чи їм більше не вірять?
А можливо просто зростає невизначеність і люди починають переорієнтовуватись на короткострокові популістські рішення, не особливо думаючи про наслідки у довгостроковій перспективі?
У бізнесі останні десятиріччя шириться такий феномен, що акціонери вимагають від топ-менеджерів, яких вони обирають керувати компаніями, постійного зростання вартості акцій цієї компанії, а також щоквартального прибутку. Бо саме щоквартально публікується фінансова звітність акціонерних товариств - корпорацій і це впливає на їх ринкову вартість. Така ситуація призвела до появи цілого покоління топів, що орієнтовані цілком на короткотермінові рішення - які чинять гарний вплив на квартальну звітність та прибуток, бо власне за це їм і платять. Однак корпорації, в наслідок такого підходу дедалі сильніше програють у довгостроковій перспективі, бо ніхто не буде робити проекти на десятиліття, коли треба видати результат за квартал.
Можливо швидкі зміни у світі призвели до того, що люди підсвідомо також почали приймати лише короткотермінові рішення, відкидаючи роздуми над далекою перспективою, як такі, що все одно не мають сенсу?
І схоже, що в сумі все це дійсно так і є: з потоком інформації дійсно складно впоратись, моральних маяків - запобіжників кривди немає, або немає довіри до них, а світ дійсно змінюється так швидко, що починаємо все більше дивитися під ноги, аніж вгору на зірки.
Але все ж чи може людина впоратись з усім цим?
Може, але не хоче!?
Чому...?
Це дійсно складне питання, але бачу, що в основі відповіді на нього лежить - культура.
Сучасна світова культура вчить і спрямовує людину точно не на ті цінності, які б допомогли впоратись з такими викликами. Думати на тривалу перспективу це геть не у тренді, навпаки модно щось робити тут і зараз, негайно. До того ж у великих обсягах і більше показово, ніж реально. Все більш важливим стає те, як щось виглядає ніж що воно насправді в є. Від особистості вимагають бути успішним, і успіх вимірюється, як правило, матеріальною стороною - або молодий мільярдер, або лузер.
Культура виростила таке от покоління "квартальної цивілізації"
Отже криза такого підходу неминуча. Ми побачимо передвісників змін на краще тоді, коли побачимо такі зміни у культурі, що знову піднімуть ідеали такої Людини, яка дивиться за обрій і у зорі, а не споживає тут і зараз і побільше.
неділя, 2 липня 2017 р.
Давній - Новий Універсальний Основний Дохід / Universal Basic Income
Цікаво, що часто згадувані нами "Хліб і видовища" були майже повним
аналогом Універсального Основного Доходу / Universal Basic Income ще у
часи римської імперії. Те, що ми сприймаємо сьогодні, як новинку, яку
пробують у світі через нашестя роботів і заміну ними людей на робочих
місцях, вже мало місце дві тисячі років тому. До того ж зараз усе значно
краще, бо тоді були не роботи, а раби.
пʼятниця, 30 червня 2017 р.
Автівка на дровах
Пощастило стати не лише свідком, але й учасником дивовижного експерименту - зробили автівку, що їздить на звичайних дровах!
Так, закинули дрова, розтопили і поїхали, ніякого бензину, газу чи чогось ще не потрібно. Технологія звичайно трохи сучасніша за парову тягу - дрова не горять, а відбувається процес піролізу у реакторі, в результаті якого виробляється горючий газ, що і подається турбіною у двигун внутрішнього згорання. Тож пересувається авто, як звичайне.
Особливо приємно, окрім економічного аспекту, що газ вигорає повністю і викидів в атмосферу майже немає.
Мрійте - Дійте - Радійте!
https://youtu.be/WG4TNUyxp1k
Так, закинули дрова, розтопили і поїхали, ніякого бензину, газу чи чогось ще не потрібно. Технологія звичайно трохи сучасніша за парову тягу - дрова не горять, а відбувається процес піролізу у реакторі, в результаті якого виробляється горючий газ, що і подається турбіною у двигун внутрішнього згорання. Тож пересувається авто, як звичайне.
Особливо приємно, окрім економічного аспекту, що газ вигорає повністю і викидів в атмосферу майже немає.
Мрійте - Дійте - Радійте!
https://youtu.be/WG4TNUyxp1k
субота, 24 червня 2017 р.
The Future is coming
Те відчуття, коли ти у дитячій поліклініці, стандартно-занедбаній,
заходиш до вбиральні "радянського" типу, шукаєш вимикач світла і раптом
світло спалахує саме - спрацьовує автоматичний датчик :)
І тут
ти розумієш, що саме так і прийде новий технологічний світ - усі ці
штучні інтелекти, роботи та 3D друк усього навколо - раптово і
неочікувано. Ти вийдеш з дому і раптом зрозумієш, що звичний світ зовсім
не звичний та інший :)
пʼятниця, 23 червня 2017 р.
Друга світова війна в Україні - Русі
Сьогоднішній день нагадує нам про часи початку Другої Світової війни.
Багато міфів про ті події вже розвіяно і тепер нам відомо, що для
України ця війна почалася значно раніше ніж 22 Червня 1941 року.
І тут є цікавий момент, адже ми у першу чергу відносимо це до подій Вересня 1939 року коли на західні українські землі, що тоді були у складі Польщі, вдерлися з двох сторін нацистська Німеччина та радянський союз, що і вважається початком Другої світової.
Але виклик постав перед українцями ще раніше, адже нинішнє Закарпаття опинилося на вістрі війни одразу після Мюнхенської угоди, якою намагались тоді задовольнити апетити нацистів. Після здачі, таким чином, Чехословаччини вже 18 березня 1939 року угорці напали на Карпатську Україну, все це було ще за довго до початку нападу на Польщу.
І тут є цікавий момент, адже ми у першу чергу відносимо це до подій Вересня 1939 року коли на західні українські землі, що тоді були у складі Польщі, вдерлися з двох сторін нацистська Німеччина та радянський союз, що і вважається початком Другої світової.
Але виклик постав перед українцями ще раніше, адже нинішнє Закарпаття опинилося на вістрі війни одразу після Мюнхенської угоди, якою намагались тоді задовольнити апетити нацистів. Після здачі, таким чином, Чехословаччини вже 18 березня 1939 року угорці напали на Карпатську Україну, все це було ще за довго до початку нападу на Польщу.
Ще більш цікавим і також мало-згадуваним сьогодні моментом є те, що аж до 1939 року ті землі називались Підкарпатська Русь.
Вживаючи назви Русь - Україна ми сприймаємо перехідність у часі цих назв, як такі, що ніби назву Русь на наших землях використовували до межі в кращому разі 16-17 століть, а більшість відчуває, що це взагалі лише часи Київської Русі, а від тоді ніби лише назва Україна вживається тут.
Як бачимо, насправді назва Русь на наших теренах офіційно використовувалась навіть у 20му столітті.
https://uk.wikipedia.org/…/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D…
https://uk.wikipedia.org/…/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B0%D…
Вживаючи назви Русь - Україна ми сприймаємо перехідність у часі цих назв, як такі, що ніби назву Русь на наших землях використовували до межі в кращому разі 16-17 століть, а більшість відчуває, що це взагалі лише часи Київської Русі, а від тоді ніби лише назва Україна вживається тут.
Як бачимо, насправді назва Русь на наших теренах офіційно використовувалась навіть у 20му столітті.
https://uk.wikipedia.org/…/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D…
https://uk.wikipedia.org/…/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B0%D…
понеділок, 20 лютого 2017 р.
Світло знання повільно проникає в темряву невігластва суспільства
Був сьогодні на Майдані, дорогою до Головпоштамту. Обшукала
поліція двічі і на вході на Хрещатик і на виході з Майдану. Ані жетонів, ані
посвідчень, ані пояснень, ані номерів на шоломах, ані відео реєстраторів...
Треба таки визнати, що в центрі Києва царює беззаконня і безПРАВ’Я,
а чинить його система "ПРАВОпорядку".
І от вдруге вже спостерігаючи, як поліцейські розглядають
вміст мого рюкзачка, дві думки ширяли головою дуже активно:
1.Кожна притомна на голову людина сьогодні розуміє, що
неможна розхитувати та розганяти ситуацію. Але з іншого боку, не було б
ситуації не було б чого розхитувати. І ситуацію цю збудувала і далі розбудовує
держава, усіма своїми трьома гілками влади, як справжній спрут.
2.Ще менш приємна думка – а хто поставив до керма держави
нинішню владу?... Натхненний народ, на крилах перемоги Майдану. Пригадуєте як
тоді ще й швидко обрав, точніше навіть питання таке – згадайте між ким і ким
обирали тоді – тобто навіть шансів не було отримати щось інше, крім того, що
маємо.
Бо ж справді, уся повнота влади належить народу – народ одну
владу зкидає, потім йде й обирає таку саму, і це ж не вперше. Потроху
розумнішаємо, але розумнішаємо повільно, а економіка падає швидко.
Світло знання повільно проникає в темряву невігластва
суспільства. В цій ситуації дуже цінними є освітні ініціативи на кшталт Нової
Країни, ВУМа… маємо встигнути. Бо без цього скільки не міняй режими буде та
сама дупа тільки в профіль.
четвер, 5 листопада 2015 р.
Dark face of the war at a peaceful home
Last two months were quite happy personally for me, my family and my friends in a terms of how war affecting our life. My cousin was demobilized and got back home after more than a year at the front line as well as all 28 brigade, which we supported all the time also was replaced by new forces and got back home. Now almost all people I know personally are at home, in peace, in most cases not seriously injured.
Of course war is keep going and we continue our volunteer activities for other people, but emotional stance became much much better, for sure. Good time to celebrate and this year we even made small parties on birthdays:)
But unexpectedly I found few small, from first sight, and hardly to notice, but really deep changes in mind set. The first big surprise was when my backpack broken, zipper was lost and a hole appeared at the bottom. I went to the shop for the new one and found one good for the 1800 Hryvnas = about 72 Euros, it was normal price for such quality good. But I just couldn't buy it, I found that I think "Oleksii it costs about 3 life at the front line" (because of Celox price is about 27$ per unit). Price itself wasn't a problem I had money, price wasn't really big, but I just couldn't do it. Felt like I'm stealing somebody's' life. Suddenly I realized that during the last year and a half I count all my expenses not in Hryvnas, Dollars or Euros, not in money itself, but in this 27$ format - units. And I haven't even noticed that! It was really cruel gift from the war. But it was just a start of the day.
I left my current backpack for repair at service for 400 Hryvnas and got back home with all this thoughts. At home I decided to take my ski backpack to use for the week, when my main one be on the service. My ski backpack is a very nice one with armored frame to protect you during the free-ride in the mountains. It's so strong that certified to use during ski competition. And it was in wardrobe since Maidan times. I used it during Revolution of Dignity, to protect myself if fights happened. So I didn't touch it since bloody days of February 2014, when revolutions has won in Ukraine.
But when I opened backpack I found all the staff to save and be protected from police attacks, including CS gas, as well as first aid kits to help injured from this gas attacks and other types of injures, including wounds. Second time per day I was surprised how all this memories and knowledge popped up. How to protect during the police attack, what to do if they use CS gas, how to provide first aid in this cases, how to fight back with them, how to prepare Cocktail of Molotov, what recipes are the best, why tires are so useful, where to get gasoline and oil very fast... Cloud of thoughts was like a storm.
So this is the knowledge of common citizen in Ukraine - how to fight, how to save, how to provide first aid during fights with police, what to do during revolution, how to support front line during enemies invasions.... And this is a things which millions of people now know and experienced in Ukraine.
But the final surprise was the conclusion about really awful thing - The common citizen now knows How to defend his country from foreign invasions, which is sad, but good for anybody at the planet, but also we have full set of knowledge, skills and experience How to defend our country from inside aggression from those, who have to protect us.
Wild East! And this mind set is the best explanation of what we have now in our country no more explanations needed.
I wish my children in the future won't need such a knowledge and necessary to use it.
Of course war is keep going and we continue our volunteer activities for other people, but emotional stance became much much better, for sure. Good time to celebrate and this year we even made small parties on birthdays:)
But unexpectedly I found few small, from first sight, and hardly to notice, but really deep changes in mind set. The first big surprise was when my backpack broken, zipper was lost and a hole appeared at the bottom. I went to the shop for the new one and found one good for the 1800 Hryvnas = about 72 Euros, it was normal price for such quality good. But I just couldn't buy it, I found that I think "Oleksii it costs about 3 life at the front line" (because of Celox price is about 27$ per unit). Price itself wasn't a problem I had money, price wasn't really big, but I just couldn't do it. Felt like I'm stealing somebody's' life. Suddenly I realized that during the last year and a half I count all my expenses not in Hryvnas, Dollars or Euros, not in money itself, but in this 27$ format - units. And I haven't even noticed that! It was really cruel gift from the war. But it was just a start of the day.
I left my current backpack for repair at service for 400 Hryvnas and got back home with all this thoughts. At home I decided to take my ski backpack to use for the week, when my main one be on the service. My ski backpack is a very nice one with armored frame to protect you during the free-ride in the mountains. It's so strong that certified to use during ski competition. And it was in wardrobe since Maidan times. I used it during Revolution of Dignity, to protect myself if fights happened. So I didn't touch it since bloody days of February 2014, when revolutions has won in Ukraine.
But when I opened backpack I found all the staff to save and be protected from police attacks, including CS gas, as well as first aid kits to help injured from this gas attacks and other types of injures, including wounds. Second time per day I was surprised how all this memories and knowledge popped up. How to protect during the police attack, what to do if they use CS gas, how to provide first aid in this cases, how to fight back with them, how to prepare Cocktail of Molotov, what recipes are the best, why tires are so useful, where to get gasoline and oil very fast... Cloud of thoughts was like a storm.
So this is the knowledge of common citizen in Ukraine - how to fight, how to save, how to provide first aid during fights with police, what to do during revolution, how to support front line during enemies invasions.... And this is a things which millions of people now know and experienced in Ukraine.
But the final surprise was the conclusion about really awful thing - The common citizen now knows How to defend his country from foreign invasions, which is sad, but good for anybody at the planet, but also we have full set of knowledge, skills and experience How to defend our country from inside aggression from those, who have to protect us.
Wild East! And this mind set is the best explanation of what we have now in our country no more explanations needed.
I wish my children in the future won't need such a knowledge and necessary to use it.
Підписатися на:
Дописи (Atom)




