Пошуки покликання, або чи є у мене талант?

Давно і багато розмірковую над цим питанням. Дуже часто ми ходимо навколо якоїсь проблеми, часом навіть роками, але  блукаємо немов у лабіринті не знаходячи рішення, а відчуття близькості виходу то посилюється то слабшає. Але з цим питанням все ж історія інша. Мабуть не буде перебільшенням сказати, що питання покликання у житті - цікавить практично кожну людину. Кожен хотів би займатись у житті улюбленою справою, а не проживати дні в очікуванні вихідних. А як багато професіоналів, які роблять свою справу добре, але не люблять її. Всі знають, що робити будь-яку справу і отримувати від неї задоволення - не одне й те саме. Як правило люди, які досягли дуже великих успіхів, у будь-якій сфері - люблять своє заняття, часом навіть одержимі ним. Таких людей ми часто називаємо талановитими, у людини є талант і вона його реалізувала. Ну а що ж я? Запитуємо ми сбее... Як власне і мільярди інших на планеті - У мене немає талантів?

Більшість вже до закінчення школи або університету погоджується з тим, що вони або зовсім безталанні, або посередні і що мовляв - таке життя. Суспільство заохочує до цього - "просто роби свою справу добре" і "кожен заробляє як може", це головні аргументи для виживання, тому як життям це не назвеш. Навіть фінансовий успіх не вирішує питання, все одно це буде виживання - просто в більшому або меншому комфорті .Поставимо це питання ще раз - А чи вірно я вирішив, що я посередній або зовсім безталанний невдаха? Абсолютно недавно мене осяяла думка, немов хід до кролячої нори, потрібно підійти до питання таланту зі зворотнього боку. Талант - не винятковість, що доступна одиницям, а норма - талант є у всіх, але майже всі його не розкривають. Творець створив нас за своїм образом і подобою, ну а хто ж є більш творчим, ніж Той, хто створив Усе? Природа чи еволюція, все одно ми підійдемо до того, що Людина істота творча і якщо, як вид, ми розвиваємось значить і енергія розвитку є у кожному з нас.Так чому ж тоді так мало її розкрили? Зазвичай ми скажемо, що не у всіх рівні можливості і "так склалося життя". І це буде правдою. Життя сьогодні сприймається так, що головна наша турбота - забезпечити своє матеріальне існування і більшість батьків і ми самі трохи пізнавши життя починаємо приймати цей постулат як вірний. І якщо яке-небудь заняття здається нам не здатним прогодувати нас, воно відкидається. І схоже це найбільший злочин, який ми здійснюємо в якості батьків або самих себе проти своїх дітей або самих себе. Дуже багато є історій, про те, як батьки надихнули і підтримали чадо в чомусь і людина в результаті досягає у цій справі великих успіхів у житті. А ось зворотніх історій ми не чуємо, не існує історій про батьків або людей які вбили свої таланти чи таланти своїх дітей - таких історій просто не розповідають, ми це сприймаємо, як норму - Там ось змогли, ну а тут ми не змогли, таке життя. Хоча життя таке, яким ми його самі робимо.
Другий промінь світла, який спав на думку, став відповіддю на питання - а як же знайти своє покликання у житті. Припустимо ми вже подорослішали або навіть досягли зрілого віку, але все ж душа просить змін і хоче щастя, а не простої зрілості. Як визначити справу до якої маєш талант. Я помітив прекрасний інструмент - час. Кожен з нас знає відчуття, коли роблячи щось, що нам до душі - три години минають, як п'ять хвилин, а якщо робиш, щось до чого немає тяги - п'ять хвилин тягнуться немов три години. Ось так і можна виявити те - до чого у нас схильність і зробити це ми можемо у будь-якому віці. Отож усі шляхи відкрито.
Робіть те, що любите!