Робити Жити Любити

Що так плачеш рідна Земле?

Що збурило так твій дух?

Яничари гірше звіра,

Кров дітей невинних ллють!

Із часів страшного іга

Так не гнали тут людей,

Щоб в соборі зачинялись,

За дзвіницею ховались!

Хто ж той лютий звір неволі,

Що паплюжить наші долі?

Прагне: влади, зиску, крові
За усякої нагоди.

То велика і мала

Сила ката й брехуна,

Та із кожного двора

Тягне зернятко вона.

По кишенях заглядає

Бізнес краде і вбиває,

І брехливо запевняє

"Все в нас квітне й процвітає".

 

Хто не згодний - всі за грати

І мовчати, всім мовчати!

Більш нічого тут нема...

Хто наступний? "Йди сюда!"

І так високо злетіли,

Що реальність загубили.

Але гріх то річ тяжка

В хмари линуть заважа.

І давай тут красти Мрію,

Разом з нею і Надію,

Віру праву і Любов

"Хватит нам тут Евро снов!"

І, о диво - в листопаді

Нумо йолку споруджати,

Ми ж не будем догоджати
Тим хто мусить виживати.

Раптом звідкись вітерець

І не лізе в гаманець.

Вільно всюди він гуляє

І все молодь надихає.

Не мовчати, а волати -

Мрію тую захищати!

Їм же ж нічого втрачати

Не змогли це врахувати.

І от вже той вітер дме -

Буревій скоро збере!

Влада раптом захиталась -

Що робити? - завагалась.

Колос владний ваду має

І непевно виглядає -
Ззовні золотом блищить,

Та всередині тріщить.

Бо брехнею не залити

Євромрії не згасити.

Це ж ідея, що за штука?

Владі - нова та наука.

Влада кинулась шукати

Всі гілки перевіряти,

Та вже рішення було

П'яту гілку завело.

Все тут раптом загуло,

Аж колону затрясло.

І вже рішення прийшло

Птаха страшного знайшло.

Птах той високо літає,
На людей він поглядає.
Та на люд він не зважає,
Кров'ю кігті обмиває.

Люд же миру хоче й волі,
Кращої для себе долі.
В птаха теж є діти й Мати,
Що ж ти їм так зможеш дати?

Та той птах не довго думав,

Знявся низько й пазур слизько

Кров'ю людською вбагрив

І дітей всю ніч ловив.

Слава Богу!

Вдячність Церкві!

Браття, низький вам уклін,

Що всі встали ви в заслін!

Люд той чесний врятували.

Площу ж швидко прибирали.

Та із кров'ю не вгадали,

Бо в людей святе чіпали

І піднявся славний люд,

Від Карпат і аж на Схід.

Від Полісся і до моря

Всіх підняла одна доля.

В повний зріст, міцні їх руки,

Бо не можуть більше муки

І знущання ті терпіти,

Що на них так звикли лити.

Бо козацький дух в тім братті

Гартували їх в багатті!

В крові, сльозах у війні

Й так було цілі віки!

То ж не можуть в ДНК

Умістити код раба.

Хочуть щастя, хочуть долі,

Не терпітимуть неволі!

Піднялась така там хвиля,
Що земля загуркотіла.
Київ щиро всіх прийняв
Навіть мерію віддав.

Як же влада ти боїшся

Від народу городишся!

Та не можна жити ладно

Якщо красти так нахабно!

Сотні тисяч тих сердець

Можна брати за взірець.
Мудрі, добрі, запальні
Ще й хоробрі та міцні.

Прокотилось це все море,

Розлилося тут навколо.

По всіх вулицях стоїть,

"Що ж тут далі?" гомонить.

Та не легко все було,
Бо навколо загуло

Повне місто "невідомих",

І частково "несвідомих".

По околицях пішло -

Штурмувати почало,

Люд ідеями палає,

А їх лідер все чекає.

В нього три аж голови

Та туди, а та сюди.

І всі три не в той все бік,

Що чекають люди весь цей вік.

Одні трактор заправляють,

Інші там же зупиняють.

А при штурмі, як коти

Розлетілися в боки.

Лиш афганці врятували,

Що в живий ланцюг ставали.

І паркан побудували,

Всі поранених збирали.

Опозиція в собі

Силу єдності знайди!

І покинь старі трофеї,

В люду вже нові ідеї!

Де ж ти? Де ж ти? Той соколе,
Ясний розум - мудре серце!

Що піднімеш стяг свободи,

І до світла поведеш!

Не чекайте ви його,

Не шукайте ви його,

Він у нас у кожнім серці

Варто лиш відкрити дверці.

Лідер сам себе знайде

І цей час пітьми мине.

В серці вогник запаліть

І робіть, живіть, любіть!