Хочеш змінити Світ - почни з Себе!

 Проходячи днями Контрактовою площею завітав до Голландської амбасади покласти квіти, вразила кількість людей, квітів, свічок і іграшок. Так ситуація жахлива, а співчуття щирі це дуже очевидно і вказує, що ми дійсно нормальні люди.

Але ось яка ще думка дуже очевидна - А куди ми всі масово несемо квіти, свічки, іграшки коли вбивають нас Українців? Все вірно - нікуди. В останнє гору квітів складали на Майдані по Небесній сотні. А потім...?

І нас і весь світ так раптом сколихнула трагедія з літаком. А чому? Через те, що вони були мирні пасажири і багато дітей там було? А що в нас не вбивають мирних жителів, не вбивають дітей на Сході? Стільки людей, скільки загинуло у літаку у нас вбивають менше ніж за тиждень і так кожного тижня, тиждень за тижнем. І ніхто нікуди масово квіти не несе - це ніби норма, і це не вже так стало, а від початку.

Це ніби якийсь трігер у свідомості: вбили Українців - а ну так шкода, лихо, так війна ж іде; Вбили іноземців - А-а-а-а-а мега трагедія і в нас і по світу! О! Такого не було з 1983 року... А що Українців викошують щодня з 83 року, що це вже така норма?

Так, збитий літак, це мега трагедія, але вона відкриває ще більшу трагедію - наше самосприйняття.

Ми самі сприймаємо світ так, що ніби наші життя менше варті, ніж життя іноземців! Тому так нас сприймає і світ.

Ми обурюємось, що Захід санкції якісь там не ввів чи повільно їх вводить. А ми самі вводимо?

Ось на днях США ввело санкції проти російських банків за війну в Україні, а ми хоч один російський банк закрили чи обмежили за війну з НАМИ! І в них на ринках капіталу вони тільки присутні, а в нас у кожному місті великому повно їх відділень.

Зате як ми швидко все організовуємо для роботи іноземного розслідування авіакатастрофи: і спец потяги в нас є з рефрижераторами і якась генетична лабораторія, а для себе і бронежилети нормально не постачаємо, і надалі більшу частину роботи волонтери організовують...

Тож і поважають нас на стільки на скільки ми самі себе поважаємо, так було, є і так буде.

Тож може дійсно варто починати з себе і починати змінюватись.

Цивілізаційний підйом

В останні місяці Українське суспільство змінюється дуже швидко, еволюціонує і дорослішає щодня. У країні утворилась дуже цікава і поки що унікальна для світу система, коли держава по суті стала існувати окремо від суспільства. І сталося це не тому, що можновладці живуть відірвано від народу - так було завжди, але тому, що цього разу саме суспільство стало ініціатором і творцем цього процесу. Власне зарази свого виживання.
У країні створили безліч горизонтальних, спонтанних організацій та груп - волонтерських за сутністю, які взяли на себе величезну кількість функцій, що мала би виконувати держава. По суті сьогодні великою мірою самі люди: воюють за свою країну, забезпечують правопорядок, постачають все необхідне для армії, імпортують все це на своїх плечах у прямому сенсі, фінансують армію, вивозять переселенців, створюють медіа потоки та новини, годують та забезпечують житлом тих хто цього потребує, лікують і збирають кошти на безліч того, що мало би фінансуватись з податків.
І це тільки верхівка айсбергу, насправді суспільство вже давно: ремонтує школи і дитячі садки, утримує медицину прямими платежами лікарям, від недавна з'явились новини, що люди і дороги почали лагодити своїм коштом.
По суті сьогодні величезна кількість функцій, що має виконувати держава, дублюються горизонтальними волонтерськими структурами і робиться це значно краще, швидше і ефективніше ніж бюрократією.

Цей феномен, здавалося, тимчасовий - згуртованість перед обличчям небезпеки. Але зміни і причини глибші,  зрозумів це, коли сам став частиною цього зламу цивілізаційного підходу - Хочеш, щоб щось було зроблено - зроби це сам.

Як і безліч доріг в Україні наш провулок - дорога перед нашим будинком, була справжнім лихом для авто. Там залишили стійки та інші деталі ходової чимало автівок. Так само, як і ми самі.
І раптом наша родина не стала пропускати це крізь пальці, як зазвичай: "що ми можемо зробити...", а просто поїхали у будівельний супермаркет, закупили там цемент, пісок... і уночі на вихідних, щоб не заважати іншим машинам, заробили дірки самі. І провулок став значно кращим.
І що найцікавіше - я не став вважати, що це правильно, що я це роблю, а не держава, бо тоді навіщо платити податки, більше того навіть писали до Укравтодору, що звичайно було марно.
Але найголовніше це саме зміна підходу - державу більше не включають у рівняння, вона випала з розрахунків.
І тоді стало дуже помітно, що те саме робиться навколо і це явище стає все ширшим. Це стало паралельними світами. Влада вважає, що вона народна, але власне вона біліше не представляє не тільки народ, а навіть країну по суті, а тільки чиновницько - бюрократичний апарат держави, який як виявилось не завжди то і потрібний.
Це зміна свідомості і безумовно вона зламає стару систему і побудує нову і тепер вже навіть цікаво, яку саме, бо схоже аналогів ще не бувало.

Про воду у Жовто-Блакитному прапорі України

Часто запитують, чому у правильному - Жовто-Блакитному прапорі де жовте з гори, а блакитне з низу - нижній синій колір символізує воду. Адже Україна, мовляв, не острівна держава. Бо щодо жовтого кольору, як символу Бога і Сонця питань не виникає.
Отож відшукав ці рядки у Біблії, щоб стало зрозуміло, що це за вода і чому вона знизу і, що море тут ні до чого.

1 На початку Бог створив Небо та землю.
2 А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.
3 І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло.
4 І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви.
5 І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший.
6 І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.
7 І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так.
8 І назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок день другий.
9 І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І сталося так.
10 І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно.

Сине у Прапорі це вода з другого рядка (матерія), а не з десятого (море)

Висота

На високу гірку у Ботанічному Саду піднімався багато разів так завжди вона і значилась у свідомості, як гірка чи пагорб із чарівним краєвидом Києва.
А от цими вихідними під час підйому на неї піймав себе на думці, що називаю її Висота.
Вперше за все життя я подумав про неї, як про дуже важливу висоту для оборони Києва.
Все ж таки зміни свідомості сталися і вони дуже суттєві, їх вже не можна буде ігнорувати ні в собі, а ні в суспільстві.

За чим плаче Природа, може за людською втраченою душею, чи за делекою красою, що не бачать люди...

За чим плаче Природа...

 може за людською втраченою душею,

 

чи за делекою красою, що не бачать люди...

Сутність Любові

Програмувати воду силою Любові є сенс тільки тоді, коли ти цією водою ділишся з іншими!

Чому людство дійсно більше не літає на Місяць?

А як ви думаєте, чому людство дійсно більше не літає на Місяць?
Тому ще це не прибутково - навряд, це і раніше не було прибутково.
Це просто дуже дорого - навряд чи, людство витрачає на те щоб вбивати 1.75 трильйони доларів щороку. За такі кошти ми могли б вже відправляти експедиції мабуть за межі сонячної системи.
Тож чому?
У 20 сторіччі людина вперше здійснила політ і у 20 сторіччі вперше вийшла у космос, у тому ж 20 сторіччі ми досягли Місяця... і все поки що. Уже іде 14 рік 21 сторіччя, а ми не тільки не пішли далі Місяці, але не літаємо вже і туди.
Просто подивився сьогодні на молодий місяць і осягнув, що він для людей сьогодні далі ніж у 1969 році. Від першого польоту людини до висадки на Місяць було 66 років - у межах одного покоління. З тих пір вже майже вичерпаний ресурс наступного покоління, а воно не тільки не пішло далі, а не хоче навіть тримати планку попереднього покоління мрійників.
Чому?

Живі Герої!

Як це приємно і неймовірно важливо, що вперше у новітній історії України з'явилися справжні герої. Люди безпрецедентної мужності, сміливих сердець і вільного духу. Найголовніше, що ці герої: читають Кобзаря, є козаками та учасниками самооборони. Сьогоднішні діти та молодь вперше отримали приклад людини на яку хочеться бути схожим, і це більше не є історичні постаті або герої іноземних бойовиків, це Українці, що поряд! Героям Слава!