З листа другові

8ма ранку, сонце крізь морозний малюнок на вікні пробивається на стіну сонячним зайчиком.
Прокинувся багато годин тому через вир надхнення для написання додатків до нашого сайту.
Було ще темно і я довго сидів у темряві розмірковующи над проектом, за вікном вдалечені несамовито верещало порося, мабудь негодоване, порося яке не знало Пу-Еру:)
На обрії почало мерехтіти рожевим подихом сходу сонця і зробивши підготовчі вправи став у Велике Дерево, руки потяглись вгору і як листя потяглися до світила, що сходить. Закінчив дерево вже біля 8мої, коли світанок настав. З кухні доносився приємні звуки вогнища у печі. Замішав собі у тарілці пластівців Кікс-Мікс, у печі на вогнищі стояла сковорідка, вогонь облизував сковорідку немов смакував печену картоплю, що готувалась у ній.
На столі стояв чайник із завареним Пу-Ером, із тонким витягнутим, немов лебедина шия, носиком. Чайник був дуже тендітним і гарним, як на витвір радянських часів, видавав його лише вбивчий напис проштампований на дні блакитною фарбою "3-74 р", але і це не могло зворушити гармонійної картини живого вогню у печі і морозного туману що плив за вікном. Порося нарешті перестало верещати, мабудь погодували, від цього і мені стало легше... Порося яке не знало Пу-Еру. Чомусь згадалось, що порося самий схожий на людину оргазізм: 90% відповідності усіх органів, це вивчають і у Західній медицині і у Східній нас теж цього навчали.
Налив собі велику кружку Пу-Еру і пішов у дальню кімнату з диваном, щоб робити додатки, поки не пішла хвиля надхненних думок.
Щойно зробив перший, дуже болять руки, так солодко думати про те як ми вчора нарешті заклали парк, ковдра з дерну була такою мічною, що довелося брати її ломом, від цього мозолі лопнули на обох руках, але 150 каштанів і дубів того варті.
Крапля роси пробігла по дубовому листочку і впала у чашку з чаєм...
Буль... нагадала вона про себе
Взяв чашку і зробив ковточок Пу-Еру
Тепла хвиля линула вниз мирним потоком і розділившись всередині на три потоки пішла по каналах у самий низ, через коріння у землю уносячи з собою проблеми...
Ласкавий дідусь немов провів рукою по спині.
У цьому є щось дуже сакральне, це не ми робимо бізнес із чаєм, це чай робить щось з нами. Це добре що ми доторкнулись до цього.
Написав ці строки і розумію, що вони відправляться лише коли я повернусь до Києва, і мабудь того відчуття вже не передасться, але можливо чай донесе...:)
Земля мрій, Жовтень 2011.