Ноосфера і глобальна стрічка твітера

Цікаво виглядає стрічка ріку твітера, її красномовна, але хибна назва ".. моменти, що зробили цій рік таким, що запам'ятається...". Загальний висновок доволі сірий: Глобальна твітер спільнота цікавиться або якимись мегавидовищами або розвагами, це понад 80% усіх значущих подій, що зацікавили людей. Навіть Ебола цікавив людей дуже мало, але хоча б потрапив до стрічки, а єдиний революційний момент, що був удостоєний уваги глобальної спільноти - це революція "парасольок" у Гонконзі. Єдиний момент,що можна пов'язати з Україною це катастрофа малайзійського Боїнгу, але й та зацікавила людей значно менше ніж скажімо перемога Німеччини на чемпіонаті.
Ноосфера радше деградує та розважається ніж ставить собі питання про власне майбутнє, не кажучи вже про те, щоб їх вирішувати. Людству таки варто змінюватись потроху.

https://2014.twitter.com/moments

Батарейка старших поколінь

Ще влітку ми встановили біля свого будинку контейнер, зроблений з простого бутиля для води, куди закликаємо сусідів викидати використані батарейки, що потім відправляються на переробку, а не знищують нашу Планету.
Це доволі непогано спрацювало, батарейки спочатку помалу, але потім все більше почали туди кидати.
А цими днями побачив, що дійсно у нашому суспільстві стаються незворотні зміни і не тільки зусиллями молодого покоління. Старий дід викинув батарейку, мабуть ще радянських часів, пам'ятаю такі у дитинстві були.

Подумалось, що якщо вже і до них вдається достукатися, то з нами все буде добре!

Scotland

Congratulations to UK that remains solid and united country

Українська мова у Києві

Один знайомий - американський студент, вивчає Українську мову. Цього літа він приїхав до України і брав уроки мови у Києві у Могилянці понад місяць і ще три тижні у Львові у Греко-католицькому Університеті. Обома університетами він дуже задоволений, а от про мовне середовище його правдиві слова доволі болючі - Немає сенсу їхати вчити Українську мову до Києва, бо тут нею не говорять майже, наступного разу одразу поїду до Львову на весь термін навчання!
От так от друзі - Немає сенсу їхати до столиці України вчити Українську мову, бо тут немає мовного середовища і це чесна і об'єктивна думка іноземця, що вчить мову.
Як би ви сприймали слова - немає сенсу їхати до Мадриду - вчити Іспанську, до Берліну - Німецьку чи до Лондона - Англійську, мабуть із здивуванням.
А от про Київ сприймаємо чомусь нормально. Бо це реалії звичайно, але чи вони вірні тоді?

Австрійські тунелі

У житті довелося чимало помандрувати світом, але завжди діставався до країн літаком. Цього разу ми їздили до Європи машиною за ліками. Подорожі машиною, як виявилось дуже цікаві, і можна багато чого дізнатись про країну якою їдеш..
Однак найприголомшливіша ситуація сталася в Австрії. Ми рухались автострадою від Альп до Відня, це видовищна дорога, що майже вся складається з тунелів та естакад, а також чарівних краєвидів на серпантинах.
Наближався вечір, погода стала зовсім не привітною, шалений вітер розхитував машини на дорозі, темно-сірі хмари поливали зливою немов з брандспойту, видимість була метрів тридцять. Машин було багато і поволі у тунелях зібралися цілі "змії" з автівок, що повільно повзли до Відня. Корку як такого не було, машини не стояли, а рухались просто дуже повільно кілометрів 20-30 на годину, періодично зупиняючись на розв'язках де вливались інші потоки.
Було очевидно, що система контролю трафіку там неймовірно гарна і це підтвердилось згодом ще більше. На усіх дорогах Європи є права - аварійна смуга, якою можуть рухатись лише аварійні служби або ви можете стати там в екстреному випадку. Якими б не були забитими дороги, ця смуга завжди залишалась вільною.
І раптом ззаду почувся вий сирен і блакитні спалахи. Їхала машина невідкладної допомоги. Рухалась вона не по спеціальній правій - вільній смузі, а прямо по центру. Чому, не відомо, бо у поворотах тунелю не було видно звідки саме вона виїхала, думаю, що з якогось бокового тунелю, там багато таких евакуаційних відгалужень. Але найголовніше те, що робилося при цьому на дорозі. Усі машини двох центральних рядів миттєво брали: одні в правий бік інші в лівий, максимально притискаючись до сусідніх смуг і звільняючи простір швидкій.
Це вони робили так швидко, немов виростала ялинка прямо на очах, швидка взагалі не зупинялась, просто їхала повільно, а перед нею розтікалась така хвиля маневруючих автівок.
Швидка проїхала, жодна машина так і не ворухнулась, щоб зайняти вільний простір, не кажучи вже про те, щоб хтось прилаштувався за швидкою і їхав за нею.
Потім там пролетіла ще одна машина невідкладної допомоги. І так весь цей трафік і рухався з вільною смугою посередині кілометрів тридцять!!! Тоді вже стало зрозуміло, що сталося - велика вантажівка вилетіла з дороги лежала біля дороги перекинута, на даху. Там і стояли усі карети невідкладної допомоги, поліція, спеціальний кран і багато інших аварійних машин. Усі вони стояли рядочком на цій спеціальній правій смузі не заважаючи руху на основних.
Після цієї точки усі машини вже зайняли усі смуги за правилами розмітки і прискорювались до звичайних 130 кілометрів на годину.
Так зробили і ми, а ще стало так соромно при думці про те, як така ситуація відбувається в нас у Києві...

Хочеш змінити Світ - почни з Себе!

 Проходячи днями Контрактовою площею завітав до Голландської амбасади покласти квіти, вразила кількість людей, квітів, свічок і іграшок. Так ситуація жахлива, а співчуття щирі це дуже очевидно і вказує, що ми дійсно нормальні люди.

Але ось яка ще думка дуже очевидна - А куди ми всі масово несемо квіти, свічки, іграшки коли вбивають нас Українців? Все вірно - нікуди. В останнє гору квітів складали на Майдані по Небесній сотні. А потім...?

І нас і весь світ так раптом сколихнула трагедія з літаком. А чому? Через те, що вони були мирні пасажири і багато дітей там було? А що в нас не вбивають мирних жителів, не вбивають дітей на Сході? Стільки людей, скільки загинуло у літаку у нас вбивають менше ніж за тиждень і так кожного тижня, тиждень за тижнем. І ніхто нікуди масово квіти не несе - це ніби норма, і це не вже так стало, а від початку.

Це ніби якийсь трігер у свідомості: вбили Українців - а ну так шкода, лихо, так війна ж іде; Вбили іноземців - А-а-а-а-а мега трагедія і в нас і по світу! О! Такого не було з 1983 року... А що Українців викошують щодня з 83 року, що це вже така норма?

Так, збитий літак, це мега трагедія, але вона відкриває ще більшу трагедію - наше самосприйняття.

Ми самі сприймаємо світ так, що ніби наші життя менше варті, ніж життя іноземців! Тому так нас сприймає і світ.

Ми обурюємось, що Захід санкції якісь там не ввів чи повільно їх вводить. А ми самі вводимо?

Ось на днях США ввело санкції проти російських банків за війну в Україні, а ми хоч один російський банк закрили чи обмежили за війну з НАМИ! І в них на ринках капіталу вони тільки присутні, а в нас у кожному місті великому повно їх відділень.

Зате як ми швидко все організовуємо для роботи іноземного розслідування авіакатастрофи: і спец потяги в нас є з рефрижераторами і якась генетична лабораторія, а для себе і бронежилети нормально не постачаємо, і надалі більшу частину роботи волонтери організовують...

Тож і поважають нас на стільки на скільки ми самі себе поважаємо, так було, є і так буде.

Тож може дійсно варто починати з себе і починати змінюватись.

Цивілізаційний підйом

В останні місяці Українське суспільство змінюється дуже швидко, еволюціонує і дорослішає щодня. У країні утворилась дуже цікава і поки що унікальна для світу система, коли держава по суті стала існувати окремо від суспільства. І сталося це не тому, що можновладці живуть відірвано від народу - так було завжди, але тому, що цього разу саме суспільство стало ініціатором і творцем цього процесу. Власне зарази свого виживання.
У країні створили безліч горизонтальних, спонтанних організацій та груп - волонтерських за сутністю, які взяли на себе величезну кількість функцій, що мала би виконувати держава. По суті сьогодні великою мірою самі люди: воюють за свою країну, забезпечують правопорядок, постачають все необхідне для армії, імпортують все це на своїх плечах у прямому сенсі, фінансують армію, вивозять переселенців, створюють медіа потоки та новини, годують та забезпечують житлом тих хто цього потребує, лікують і збирають кошти на безліч того, що мало би фінансуватись з податків.
І це тільки верхівка айсбергу, насправді суспільство вже давно: ремонтує школи і дитячі садки, утримує медицину прямими платежами лікарям, від недавна з'явились новини, що люди і дороги почали лагодити своїм коштом.
По суті сьогодні величезна кількість функцій, що має виконувати держава, дублюються горизонтальними волонтерськими структурами і робиться це значно краще, швидше і ефективніше ніж бюрократією.

Цей феномен, здавалося, тимчасовий - згуртованість перед обличчям небезпеки. Але зміни і причини глибші,  зрозумів це, коли сам став частиною цього зламу цивілізаційного підходу - Хочеш, щоб щось було зроблено - зроби це сам.

Як і безліч доріг в Україні наш провулок - дорога перед нашим будинком, була справжнім лихом для авто. Там залишили стійки та інші деталі ходової чимало автівок. Так само, як і ми самі.
І раптом наша родина не стала пропускати це крізь пальці, як зазвичай: "що ми можемо зробити...", а просто поїхали у будівельний супермаркет, закупили там цемент, пісок... і уночі на вихідних, щоб не заважати іншим машинам, заробили дірки самі. І провулок став значно кращим.
І що найцікавіше - я не став вважати, що це правильно, що я це роблю, а не держава, бо тоді навіщо платити податки, більше того навіть писали до Укравтодору, що звичайно було марно.
Але найголовніше це саме зміна підходу - державу більше не включають у рівняння, вона випала з розрахунків.
І тоді стало дуже помітно, що те саме робиться навколо і це явище стає все ширшим. Це стало паралельними світами. Влада вважає, що вона народна, але власне вона біліше не представляє не тільки народ, а навіть країну по суті, а тільки чиновницько - бюрократичний апарат держави, який як виявилось не завжди то і потрібний.
Це зміна свідомості і безумовно вона зламає стару систему і побудує нову і тепер вже навіть цікаво, яку саме, бо схоже аналогів ще не бувало.

Про воду у Жовто-Блакитному прапорі України

Часто запитують, чому у правильному - Жовто-Блакитному прапорі де жовте з гори, а блакитне з низу - нижній синій колір символізує воду. Адже Україна, мовляв, не острівна держава. Бо щодо жовтого кольору, як символу Бога і Сонця питань не виникає.
Отож відшукав ці рядки у Біблії, щоб стало зрозуміло, що це за вода і чому вона знизу і, що море тут ні до чого.

1 На початку Бог створив Небо та землю.
2 А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.
3 І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло.
4 І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви.
5 І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший.
6 І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.
7 І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так.
8 І назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок день другий.
9 І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І сталося так.
10 І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно.

Сине у Прапорі це вода з другого рядка (матерія), а не з десятого (море)

Висота

На високу гірку у Ботанічному Саду піднімався багато разів так завжди вона і значилась у свідомості, як гірка чи пагорб із чарівним краєвидом Києва.
А от цими вихідними під час підйому на неї піймав себе на думці, що називаю її Висота.
Вперше за все життя я подумав про неї, як про дуже важливу висоту для оборони Києва.
Все ж таки зміни свідомості сталися і вони дуже суттєві, їх вже не можна буде ігнорувати ні в собі, а ні в суспільстві.

За чим плаче Природа, може за людською втраченою душею, чи за делекою красою, що не бачать люди...

За чим плаче Природа...

 може за людською втраченою душею,

 

чи за делекою красою, що не бачать люди...

Сутність Любові

Програмувати воду силою Любові є сенс тільки тоді, коли ти цією водою ділишся з іншими!

Чому людство дійсно більше не літає на Місяць?

А як ви думаєте, чому людство дійсно більше не літає на Місяць?
Тому ще це не прибутково - навряд, це і раніше не було прибутково.
Це просто дуже дорого - навряд чи, людство витрачає на те щоб вбивати 1.75 трильйони доларів щороку. За такі кошти ми могли б вже відправляти експедиції мабуть за межі сонячної системи.
Тож чому?
У 20 сторіччі людина вперше здійснила політ і у 20 сторіччі вперше вийшла у космос, у тому ж 20 сторіччі ми досягли Місяця... і все поки що. Уже іде 14 рік 21 сторіччя, а ми не тільки не пішли далі Місяці, але не літаємо вже і туди.
Просто подивився сьогодні на молодий місяць і осягнув, що він для людей сьогодні далі ніж у 1969 році. Від першого польоту людини до висадки на Місяць було 66 років - у межах одного покоління. З тих пір вже майже вичерпаний ресурс наступного покоління, а воно не тільки не пішло далі, а не хоче навіть тримати планку попереднього покоління мрійників.
Чому?

Живі Герої!

Як це приємно і неймовірно важливо, що вперше у новітній історії України з'явилися справжні герої. Люди безпрецедентної мужності, сміливих сердець і вільного духу. Найголовніше, що ці герої: читають Кобзаря, є козаками та учасниками самооборони. Сьогоднішні діти та молодь вперше отримали приклад людини на яку хочеться бути схожим, і це більше не є історичні постаті або герої іноземних бойовиків, це Українці, що поряд! Героям Слава!

Жовто-блакитний прапор

Тішить, що на Майдані все більше й більше стає жовто-блакитних прапорів України. Особливо багато у козацькому осередку. Саме питання про те щоб перевернути прапор на місце, вже не викликає ні подиву ні негативу, як це було у грудні, коли починали розповсюджувати інформацію про прапор.
Сьогодні з братом розповсюджували листівки про прапор на Майдані і чи не вперше я відчув, що зміни почалися у серцях людей і це вже не здається таким неможливим чи далеким, як навіть місяць тому. Двоє чоловік прямо при нас перевернули і свої прапори:)
За ці півтора місяці стало зрозумілим, як найлегше доносити цю інформацію: феншуйні аспекти навіть не варто згадувати - люди зустрічають їх погано, це складно і далеко, а зрозумілі кожному речі мають бути простими і універсальними для всіх; Історичний аспект, про те, що прапор від початку був жовто-блакитним, а не синьо-жовтим - більшість людей, як виявилось знає, тож сприймає більш позитивно, але якось не вважає це важливим, так і кажучи - давайте спочатку досягнемо цілей Майдану, а потім перевернемо прапор, тоді це буде легко.

Але нарешті Небо дало нам мудрість, як легко, просто і абсолютно універсально донести до кожного серця, який прапор є вірним. Ось саме ця частина тексту подіяла на всіх з біля 70 людей, що ми сьогодні поспілкувались на Майдані

"Давайте полишимо складнощі і подивимось на наш прапор просто і з відкритим серцем - Чи дійсно є правильним, що зараз темніша частина стоїть над світлішою? Чому символом нашої країни є те, що темне стоїть над світлим? Чи не для того ми тут зібрались, щоб нарешті світло постало над темрявою?
Від початку наш прапор вірний - світле стоїть над темнішою частиною, чому ж ми носимо в руках перевернутий стяг, де темне стоїть над світлим?
Якщо ми хочемо поставити світло над темрявою у нашій країні, то може час зробити це й у нашому прапорі - головному символі України?"

Кожна людина знає, що світло має бути над темрявою і світле над темним - це універсальний закон Природи. Таке пояснення виявилось найбільш дієвим, бо кожен розуміє це серцем.

А якщо змінюються думки людей - то зміниться і Країна.

P.S. Для тих, хто цікавиться питанням глибше, буде змістовним ось цей фільм:
http://www.youtube.com/watch?v=MhIxsDul1Ac

Пам'ятникопад та жорнова історії

За останній місяць в Україні прибрали памятників леніну чи не більше ніж за роки незалежності.
Країна вже є незалежною понад 22 роки, вже виросло нове покоління Українців, але чому пам'ятникопад почався так пізно, ще більше питання, чому ці пам'ятники достояли до сьогодні, і найголовніше питання, які дивні і протилежні реакції на цю хвилю.
Якщо відкинути стереотипні запитання і замислитись над глибшими запитаннями:
- Чому в Україні стоїть понад тисячу памятників леніну і не стоять памятники сталііну, чому суспільство терпить символи одного тирана, але не стерпіло іншого?
- Чому держава спромоглася прибрати головний пам'ятник леніну, що стояв на Майдані Незалежності, але не прибрала цей так само мирно і логічно?
- Чому за Нібито Намагання підірвати Вже неіснуючий (!!!) пам'ятник. який до речі за законодавством взагалі Не має права стояти, як і всі пам'ятники леніну в Україні, людям дають 6 років за ґратами - в чому суть такої дивної рефлексії влади?

Давайте спробуємо відповісти на ці три запитання і зробити ситуацію яснішою:
- Чому дійсно суспільство не сприймає сталіна так як леніна, чому його пам'ятників немає, а леніну така кількість. Чому автор голодоморів та диктатури пролетаріату сприймається настільки лояльніше ніж його послідовник... Відповідь проста - бо питання це вирішила ще радянська машина, ще у часи Хрущова було чітко сказано сталін є зло, ленін не є зло і пропагандистська машина вбила це в голови повоєнних поколінь. Ось чому в 1991 році не відбулося в цьому питанні нічого, бо суспільство тоді не змінилося так радикально, як у Східній Європі.
- Питання друге, чому держава не змогла прибрати цей пам'ятник так само мирно як той, що стояв на Майдані. Відповідь проста, бо при владі залишились ті самі особи, які мали це за ідеали. Суспільство вже не могло стерпіти цього ідола на Головній площі країни, тому довелось там прибрати, але в 500 метрах терпіло і тому там він стояв.
- Чому держава так дико і незрозуміло реагує на падіння ідолів. Це навіть звучить ірраціонально - відкривати кримінальну справу за статтею "Знищення, руйнування чи псування пам'яток історії або культури" - який ленінв слід залишив в історії України? Кривавий!!! а в її культурі? Нищівний!!! Власне його пам'ятники і є символами знищення історії та культури України!
Але абсолютний абсурд це те, що звалений пам'ятник комунальники ставлять на місце через кілька годин, по суті вони порушили закон, коли не знесли цей пам'ятник вчасно, коли вийшов указ Президента, а зараз поставили його на місце також виходить не законно і ще й за наші податки, за гроші людей, предків яких ленін як раз і нищив.Відповідь в тому, що радянська влада зустрілася з Українським новим суспільством. Це її символи, але суспільство вже виросло і це для нього більше не прийнятно - тому масштаб цього конфлікту дуже великий і не має ніякого відношення власне до пам'ятників.

Відповіді на всі ці запитання відкриють нам по суті одну просту і доволі неприємну річ - суспільство все ще дуже сильно знаходиться у режимі "совка" і країною продовжують правити ті самі особи, що раніше називали себе комуністами, колесо історії все ще не зробило повного оберту і ми не перейшли на новий рівень свідомості - цей процес по суті саме зараз і почався. Виросло нове покоління, яке має зовсім інші цінності, воно вже не є "совковим" і воно почало робити цей оберт колеса історії і зрозуміло, що це призвело до суспільного конфлікту, масштабів яких ми ще не знали до тепер і цей процес вже є незворотнім - бо люди Виросли!

Цинізм історії в цьому випадку в тому, що перше знесення пам'ятників попередньому режиму у Києві започаткувала влада леніна, саме вони звалили у 1920 році пам'ятник царю Миколі І.
Що посієш - те й пожнеш!